Чарівне свято Хрещення Господнє
19 січня українці відзначать свято Водохреща. В цей день відбулось хрещення Ісуса Христа і день збігається зі святом Богоявлення. У день Богоявлення, після служби у церкві, в пам’ять про хрещення Ісуса Христа в Йордані, проводять велике освячення води на всіх річках, озерах, джерелах і колодязях. Свято Хрещення Господнього відоме всім. Цей день люди прагнуть прожити правильно і з користю для душі.
Водохреща (або Ордана, Йордана, Богоявлення) — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Зайшовши на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
ДРУГИЙ СВЯТВЕЧІР ТА «ГОЛОДНА КУТЯ»
Другий Святий вечір - так називають вечерю перед Водохрещем. Напередодні Водохреща, 18 січня, віруючі протягом дня постять, а ввечері відзначають водохресний святвечір, або, як в народі кажуть, «Голодну кутю». Голодною вона називається тому, що з ранку всі встигають зголодніти. Адже віруючі від ранку і до вечора цього дня постують, а сідають до столу тільки після служби у церкві. Кутя, квас, узвар, вареники, смажені та печені пироги, гречані млинці - на столі 12 обов'язкових пісних страв. Після вечері всі члени сім'ї колись клали свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, – «щоб хліб родився». Господиня брала залишки страв, змішувала їх з борошном та сіном і господар частував ними домашню живність.
ТРАДИЦІЇ НА ВОДОХРЕЩА
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. На Водохреща обов’язково ходили до церкви. Зранку 19 січня люди ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. Кульмінаційним моментом свята Богоявлення було безпосереднє освячення води, коли священник занурював хрест у воду. За давньою традицією ця церемонія проходила 19 січня просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест гілками сосни. Після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат... Традиція пити водохресну воду, вмиватися нею і обмивати дітей зберігається і сьогодні. Набрати води на свято і зберігати її вдома протягом року, аж до наступного січня – річ звичайна для більшості віруючих сьогодні. Зберігають її, як і колись, біля образів у скляному посуді. А ще в Україні відомий також звичай хрещенських купань. Однією з найпопулярніших традицій січневого свята є пірнання в ополонку. На Водохреща найсміливіші чоловіки, парубки та жінки стрибають в ополонку, бо вірять, що це купання захистить від усіх хвороб протягом року. У деяких районах Правобережжя аж до XX ст. дотримувалися традиції, згідно з якою у день водосвяття обов’язково купалися ряджені колядники і щедрівники, змиваючи з себе таким чином «скверну бісівських масок».
А ОПІСЛЯ...
20 січня – останній день новорічних свят. Наступного, після Водохреща, дня люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. Колись господині діставали свої починки (полотно, нитки), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі». Декілька тижнів можна було справляти весілля та співати пісень, дозволяти у раціоні різне м’ясо та смаколики. Адже потім, через декілька тижнів, наступає найсуворіший у році — Великий піст, що триває аж до Великодня, тобто дня воскресіння Ісуса Христа.
